пʼятниця, 12 жовтня 2012 р.

Неймовірні барви від TISSU


Саме такого типу тканинки розігрує в своїй цукерці студія дитячих тканинок TISSU. 
Набір переможець зможе обрати сам/а:))). Розіграш відбудеться 20 жовтня- результати чекаємо тут . Гарна можливість для моїх починань в дитчо-розвивальних швацьких пробах. Нехай пощастить мені!!!! ги

Вирішила перервати відпустку від блогу ..... всього золбленого назбиралося чимало....навіть не знаю, як ним усим поділитися, щоб трохи підживити життям цей бложик.....


Цю україночку я дошила за одну ніч на подарунок одній американці, для якої я перекладала в жіночому таборі в серпні, на подарунок. Тіло і кінцівки вже давно лежали у мене в коробці з шиттям, і тут так вчасно нагодилися:))) Прожила вона в Україні-ненці зовсім недовго, кілька деньочків.... і відправилася до діяспори:))) в штати.


 Ось така вийшла дівиця. Решту творчиз здобутків якось теж зберуся і викладу тут...
незабаром.

середа, 18 квітня 2012 р.

неділя, 11 вересня 2011 р.


Відсутність фото та робіт в блозі зовсім не свідчить про відсутність творчості у життті... вона просто до блога ніяк дійти не може. ... еххх. Немає натхнення писати, тому просто бантико-квітковий фото звіт:





Бантики для дівчаток до школи:)














А ці квіти-заколки я робила для мами та дівчаток на замовлення до їхніх святкових суконь:).

середа, 6 липня 2011 р.

ауу-у-у-у-у-у!!! Ой, невже це я тут???:)

100 років самотності... є такий твір.... а у мене 100 років відсутності. Якщо і є час щось "наваять", щось створити, то це на завтра, вночі, а на ранок вже віддати, багато не встигаю навіть сфотографувати. Ось ці коллажики я робила на подарунок нашим друзям, до яких ми їздили в гості. Напередодні я знайшла дуже симпатичні паспарту в Епіцентрі, які мене надихнули зробити наступне:


І без авторитетної критики сама знаю, що забагато деталей і дрібниць, і це навіть не в моєму стилі так усе нагромаджувати, але такі фотки малюка були премилі, що я не могла лише одну якусь обрати, а перед цим довго нічого не робила рукотворчєского, скучила за своїми скраповими цяцьками, та й ....... вийшло ...але, це якщо вже суворо приглядатися та оцінювати, а я хотіла зробити приємну несподіванку для рєбят, яких ми давно не бачили, і це вийшло!!! так шо мішн екомплішт:) ги.







Є ще трохи чим поділитися, та все ніяк не зберуся..... Зараз готую святкування Д.Н. моєї Христі, їй буде 3 13 липня, багато приготувань, та роботи... Може поділитися перевіреними ноухау щодо дитячих вечірок??? клнкурси, прикрасити їжу якось кумедно, ігри, і  всяке, що може колись сподобалось вашим діткам:)))) Буду вдячна....

середа, 1 червня 2011 р.

Гарна новина № 3.

Я давненько вже мучила, аж соромно зізнатися, понад півроку, альбомчик коллажно-скраповий для моїх батьків. То натхнення не було, а то, що найчастіше, часу, щоб просто сісти і завершити його. Добре, що я мамі анонсів не робила, а то......Починала я його ще до відкриття блогу і до початку скрапошопоголії... тому матеріали в ньому всілякі. "Если долго мучиться, что-нибудь получится".


 Відразу хочу вибачитися за якість (какість, як жартує мій папа) фоток, але фотік доходяга, тому більшого вимагати від нього не варто, а плюс мої поспішні спроби все увіковічити. допомога дівчаток "під руку"... Загалом в гармонії усі фактори дали саме такі результати:












 Ті світлини, які родом з дитинства, самі по собі не дуже чіткі, але й у тому їхня цінність та особливість. Папа колись сам пробував займатися фотографією. Отож фоток різного розбросу якості у нас в архіві безліч. Було так приємно перебирати стоси цих чорно-сіро-коричнево-біло-жовтих фоток і згадувати усі ті події, моменти, які зловив колись фотоапарат.......так приємно, і хочеться дякувати Богу, що гарних і щасливих спогадів просто неймовірно багато. Так важко навіть було вибрати обмежену кількість фотографій.....Цей відбір відбувався у кілька етапів... так важко було відкласти ті, які ніби=то не будуть у цьому альбомі, тому що усі вони, тобто те, що на них зображено, мають особливе місце в моїй пам"яті та серці. Слава Богу і подяка за моїх батьків люблячих і за ті роки щастя та затишку, пригод і мандрівок, які вони нам з Катькою (сестрою) подарували!!!



 Щороку влітку ми їздили з Камчатки у Красноярськ,до папіної мами, баби однієї нашої, а потім в Луцьк, до маминих батьків....а восени назад. Особисто я літала з 6 місяців:) Тому валізи та поїзди з літаками викликають у мене купу позитивних емоцій та спогадів.


 Сашенька з бабусею.
 А це я з мамою в один із найприкольніших ранків на Камчатці, і я його пам"ятаю, як сьогодні....

 Христинка.