неділя, 11 вересня 2011 р.


Відсутність фото та робіт в блозі зовсім не свідчить про відсутність творчості у життті... вона просто до блога ніяк дійти не може. ... еххх. Немає натхнення писати, тому просто бантико-квітковий фото звіт:





Бантики для дівчаток до школи:)














А ці квіти-заколки я робила для мами та дівчаток на замовлення до їхніх святкових суконь:).

середа, 6 липня 2011 р.

ауу-у-у-у-у-у!!! Ой, невже це я тут???:)

100 років самотності... є такий твір.... а у мене 100 років відсутності. Якщо і є час щось "наваять", щось створити, то це на завтра, вночі, а на ранок вже віддати, багато не встигаю навіть сфотографувати. Ось ці коллажики я робила на подарунок нашим друзям, до яких ми їздили в гості. Напередодні я знайшла дуже симпатичні паспарту в Епіцентрі, які мене надихнули зробити наступне:


І без авторитетної критики сама знаю, що забагато деталей і дрібниць, і це навіть не в моєму стилі так усе нагромаджувати, але такі фотки малюка були премилі, що я не могла лише одну якусь обрати, а перед цим довго нічого не робила рукотворчєского, скучила за своїми скраповими цяцьками, та й ....... вийшло ...але, це якщо вже суворо приглядатися та оцінювати, а я хотіла зробити приємну несподіванку для рєбят, яких ми давно не бачили, і це вийшло!!! так шо мішн екомплішт:) ги.







Є ще трохи чим поділитися, та все ніяк не зберуся..... Зараз готую святкування Д.Н. моєї Христі, їй буде 3 13 липня, багато приготувань, та роботи... Може поділитися перевіреними ноухау щодо дитячих вечірок??? клнкурси, прикрасити їжу якось кумедно, ігри, і  всяке, що може колись сподобалось вашим діткам:)))) Буду вдячна....

середа, 1 червня 2011 р.

Гарна новина № 3.

Я давненько вже мучила, аж соромно зізнатися, понад півроку, альбомчик коллажно-скраповий для моїх батьків. То натхнення не було, а то, що найчастіше, часу, щоб просто сісти і завершити його. Добре, що я мамі анонсів не робила, а то......Починала я його ще до відкриття блогу і до початку скрапошопоголії... тому матеріали в ньому всілякі. "Если долго мучиться, что-нибудь получится".


 Відразу хочу вибачитися за якість (какість, як жартує мій папа) фоток, але фотік доходяга, тому більшого вимагати від нього не варто, а плюс мої поспішні спроби все увіковічити. допомога дівчаток "під руку"... Загалом в гармонії усі фактори дали саме такі результати:












 Ті світлини, які родом з дитинства, самі по собі не дуже чіткі, але й у тому їхня цінність та особливість. Папа колись сам пробував займатися фотографією. Отож фоток різного розбросу якості у нас в архіві безліч. Було так приємно перебирати стоси цих чорно-сіро-коричнево-біло-жовтих фоток і згадувати усі ті події, моменти, які зловив колись фотоапарат.......так приємно, і хочеться дякувати Богу, що гарних і щасливих спогадів просто неймовірно багато. Так важко навіть було вибрати обмежену кількість фотографій.....Цей відбір відбувався у кілька етапів... так важко було відкласти ті, які ніби=то не будуть у цьому альбомі, тому що усі вони, тобто те, що на них зображено, мають особливе місце в моїй пам"яті та серці. Слава Богу і подяка за моїх батьків люблячих і за ті роки щастя та затишку, пригод і мандрівок, які вони нам з Катькою (сестрою) подарували!!!



 Щороку влітку ми їздили з Камчатки у Красноярськ,до папіної мами, баби однієї нашої, а потім в Луцьк, до маминих батьків....а восени назад. Особисто я літала з 6 місяців:) Тому валізи та поїзди з літаками викликають у мене купу позитивних емоцій та спогадів.


 Сашенька з бабусею.
 А це я з мамою в один із найприкольніших ранків на Камчатці, і я його пам"ятаю, як сьогодні....

 Христинка.

Гуд ньюзз № 2

   Далі про новини... розміщуючи зображення цукерок у своєму бложику, яне дуже сподівалася щось виграти, ну може жевріло якесь там вугіллячко маленьке:)...тому що за все життя, з дитинства ще пам"ятаю, я не вигравала ніколи нічого у розіграшах типу лотереї.... Сестра моя завжди принаймні "ще один лотерейний квиток" вигравала, якщо не гроші, а я.... Саме тому і не чекала нічого, зате наловчилася копіювати, зменшувати зображення, назнайомилася з величезною кількістю творчих і дууууже цікавих дівчат - це безумовний плюс! Але гарна новина у тому, що я ТАКИ ВИГРАЛА!!!
     І хоча вже пройшло трохи часу відтоді (соррі, зовсім не було часу сюди заходити, реальне життя еххх... забирало весь час, а тим більше реальні діти:) я все одно похвалюся, бо моїй радості та здивуванню не було меж!!! Я двічі передивилася відео, де Неллі (дарувальниця цукерки) витягує папірець з моїм ім"ям. Таки правда. І я вже навіть отримала цей приємний подарунок. Моя Христя всій пошті оголосила, що ми отримали "Мєх" і "ткань" і будемо шити звірятка!!!
Ось такі скарби мені дісталися від пречудової майстрині Неллі Сазонової:


кусочки тканинок для теддіків, стрічечки, пір"ячко, романтичний кошичок,нууу... всілякі такі приємності. Порадійте зі мною!!!Вууххууу!!! Аж не віриться.
Ідеї щодо використання подарунків складаю поки що на етажерки в голові, уяві.....

Good news № 1.

    Нещодавно один мій знайомий сказав, що новин хороших чи поганих не буває... є просто новина, кусочок інфи чи подія. Хорошою/приємною чи поганою/неприємною її робить наше ставлення та сприйняття. Хмммм.... воно таки й вірно, але ж куди ти відокремиш те сприйняття!?:) Так от власне я і хотіла поділитися декількома новинами, рукодільними, і так просто, як на моє сприйняття, гарними.
    Після тривалого простою після поламки, в моє життя і побут повернулася Духовка!!! Ми наймаємо житло і газова плита у нас теж аборигенка, тому кудись її переселити ми не могли... В неї була магічна кнопка, яка регулює подачу газу. Я, якщо чесно, її терпіти не могла, бо вона була несправна, таке враження, іще з заводу... постійно вимикала газ напів-дороги до готовності страви, або збавляла на мінімальну подачу, доводилося її фіксувати народними методами - сірниками, зубочистками... Але вона врешті не витримала такої наруги.. і зламалася зовсім. Довелося викручуватись без духовки аж 2 місяці, поки знайшовся майстер. Спочатку він намагався замінити кнопку на нову, але врешті решт, збагнувши, що діла не буде, запропонував її взагалі "зламати", щоб газ регулювався, як в простих плитках, просто ручкою вкл/викл. Це було те, чого я від нього сподівалася... Ось так часом легше щось зламати, щоб воно працювало справно!!! А це кекси, які ми пекли з дівчатами, щоб відсвяткувати повернення Духовки, зі шматочками шоколаду та родзинками....ммммммммм.

субота, 28 травня 2011 р.

Ціла коробка солодощів від Арт Клубу!!!!

Ось таку коробочку цукерок розігрує Арт Клуб. Подарунки приготували члени команди блогу, переможців  буде 6:). Усі подробиці та правила ось тут.

понеділок, 16 травня 2011 р.

Яке ж призначення людини, задумане для неї Творцем????

Моя подруга знайшла ось таку статтю. Мені вона дуже сподобалась, тому що так зрозуміло та наочно-описово пояснює для чого і якими нас свторив Бог, усих такими різними, але з однією основною потребою - містити в собі Бога та відображати Його!!! Хіба це не чудово!!! А ще те, що Він не залишив це прихованим, а в Слові Своєму, в біблії так зрозуміло про це написав!!! Хммм... дехто до розуміння цієї свої потреби йде пів-життя і обставини приводять людину до такого висновку, а можна ж просто прочитати так би мовити "інструкцію" Бога для нашого життя, повірити їй і жити відповідно... Що скажете, друзі???

Человек является сосудом...



Рим. 9:2  Или горшечник не имеет власти над глиной, чтобы из одной и той же смеси сделать один сосуд к чести, а другой — к бесчестию? (23) Чтобы сделать известным богатство Своей славы на сосудах милости, которые Он прежде приготовил к славе,

2 Кор. 4:7  Но мы содержим это сокровище [Иисуса Христа] в глиняных сосудах…

В Послании к римлянам 9:21 раскрывается Божий замысел при сотворении человека.  Этот стих уникален по своему откровению Божьего замысла при сотворении человека.  Без этого стиха нам было бы трудно понять, что целью Бога при сотворении человека было сделать его Своим сосудом, чтобы человек содержал Его в себе.  Все мы должны в полной мере осознать, что мы — вместилище для Бога, а Бог — наше содержимое.  Мы — глиняные сосуды, а Бог — это наше сокровище и содержимое.

Божье избрание имеет цель — чтобы многие сосуды содержали в себе Бога и вечно выражали Его.  Бог сотворил нас таким образом, что мы способны принять Его в себя и содержать Его в себе в качестве нашей жизни и жизненного снабжения, с тем чтобы мы были едины с Ним и выражали всё, чем Он является, и чтобы Он был прославлен в нас и с нами.  Такова вечная цель Божьего избрания.  Это также наша вечная судьба.

Это место в Слове также раскрывает, в каком качестве мы наиболее полезны Богу, — не в качестве слуг, священников или царей, а как сосуды, содержащие и выражающие Его.  Чтобы использовать нас как Свои сосуды, Бог, разумеется, должен соединиться с нами.  Мы — Его вместилище и Его выражение, Он — наше содержимое и наша жизнь.  Он живёт в нас, чтобы мы жили Им.  Он и мы, мы и Он, в конечном итоге будем едины и по жизни, и по природе.

пʼятниця, 13 травня 2011 р.

Цукерка на честь відкриття блогу Challenge-km-shop:


 
Склад цукерки такий заманливий, що пропустити таку нагоду просто неймовірна помилка була б! Так що спробую!

Літня цукерка !!!

Жаркая конфетка к лету


Интернет-магазин товаров для скрапбукинга Pinky Pink и студия для проведения мастер-классов Ля Стиль предлагают вам поучаствовать в розыгрыше скрап-конфетки для блоггеров в преддверии лета.
Розыгрыш состоится 28 мая, счастливый билетик вытащит мальчик Андрейка :)
Узнать подробности можна здесь.

пʼятниця, 6 травня 2011 р.

Гарний квітчастий кардсток у цукерці!!!



Скрап Фантазії розігрують просто чарівну весняну уквітчану цукерку з набору гарного кардстоку  Vintage Collage Stack від DCWV. Спонсор цукерки - I Love Scrap. Гарн а основа для коллажів та композицій! Я б з радістю стала його власницею, а ви що скажите? Якщо теж не проти - мерщій за цукеркою!!! І хай комусь пощастить!!!

неділя, 1 травня 2011 р.

Нарешті ....

      Нарешті-то я добралася сюди і у мене є можливість поділитися невеличким букетиком речей, різного плану, з вами(хехе:) настільки небагатьма поки що читачами).
З чого ж почати..... хммм... весна у нас багата на події: наприкінці березня народилася наша молодша Сашенька, далі мій Д.Н., любити який я так ще і не навчилася, Д.Н. мого коханого чоловіка (який його теж не особливо любить), Пасха (цього року).
     На Д.Н. нашого тата і чоловіка ми з Христинкою, старшою доцьою, готували гирлянду для татка:) Скрап-шедевру не вийшло, та його і не очікувалося... Я віддала в її розпорядження штампи і набір наклейок, плюс довелося самій дироколити отвори для шнурочка... Загалом, Христя була задоволена об'ємом "долослої" роботи, яку їй було доручено і дозволено. І ось результати:




     Хоча вже минув тиждень після Великодня, свята воскресіння Христа, я все ще тішуся тим, як нам вдалося провести дні, які держава наша призначила, як вихідні. Нашою сім'єю ми відвідали прабабусь з прадідами (по моїй строні та стороні чоловіка), у яких вже давненько не були. Для дітей це була особлива радість, тому що дідусі і бабусі живуть в своїх будинках, на землі, і можна було бігати-гуляти і досліджувати все довкола. Візит до чоловікової рідні пов'язаний з певною екзотикою сільської місцевості - свійські тварини куди-не- глянь! І саме там, в селі, набагато більше відчувається подих весни і її присутність. Якщо в місті першими ознаками поразки зими є танення снігу і відповідно оголення чорної землі, "старанно" прикрашеної  залишками тваринної та людської життєдіяльності, через які намагається пробитися перша травичка..., то за містом, а якщо це ще й далеко за містом, весна відчувається в повітрі по-особливому гостро, зеленіють поля, лелеки в гніздах наводять лад, доглядають за потомством, дерева фруктові квітнуть.....ну ви мене, я гадаю, зрозуміли... В місті зміна пори року, а саме зими на весну, разюче помітна через зміну гардеробу і зменшення к-сті :) одягу...... Соррі за відступ.

        А в останній вихідний ми булі у лісі, шукали конвалії. Ми поїхали на місце, яке знайшли, коли ще не були одружені. Приїхали і побачили величезну галявину конвалій. Я їх просто дуже сильно люблю, мої улюблені квіти... дивилися на них і розуміли, що не можемо нарвати букет, так їх шкода... Вони найгарніші там були, серед лісу, на залитій сонцем галявині. Ми були там, коли Христинці було біля року і вона в захопленні розглядала квіти, засохле листя, величезних рудих мурах, поламані гілки..... цілий пакет вражень та емоцій! Цього разу була черга Сані. Але конвалії ще тільки-но з'явилися із землі... ще навіть пуп'янків не видно було. Ми вирізали клаптик землі з конваліями (разом з корінням) і посадили вдома у горщик. Чекали. Сьогодні з'явилися біленькі кульки на гілочці:)))) Ось кілька фото з наших пригод.
В селі:
 Поки ніхто не бачить можна скуштувати земельку....мммммм....


 На лугу, на лугу, на лугу пасутся ко --

В лісі:

 Чудо-знахідка:)

" Свабода"

 Конвалії ...ще будуть...

 "Діво-дівноє"


І нарешті те, чим мені вдалося потішити себе - рукоділлям!!! У мене є одна хвороба -  я придумую щось, починаю робити, скупивши чи приготувавши все для цього проекту... а потім, якщо не встигаю закінчити на одному подиху...... перегоряю і захворіваю чимось новим... відтак у мене ціла купа недороблених цікавих речей:( Ось вчора я нарешті доробила сумочку, маки для якої я вишила, коли була вагітна першою дитиною.... :) Хух! Так приємно довести щось до кінця. Я - не швачка, тому майже все роблю за інтуїцією та на око, плюс "вагомі" знання зі школи з уроків праці (на яких вчителька нас штурмувала так, ніби це найголовніший предмет). Отже, суворо не судіть. Літня така, яскрава... Що скажете?



 Мені ця робота принесла задоволення! Коли час "Я-сама" на вагу золота, то все, що ти робиш у цей час - теж!;)

Ось дописую цей пост і згадую, що не все розповіла... але оповідь і так вийшла довжелезна... не знаю чи комусь вистачить терпіння все прочитати...