Гарна новина № 3.

Я давненько вже мучила, аж соромно зізнатися, понад півроку, альбомчик коллажно-скраповий для моїх батьків. То натхнення не було, а то, що найчастіше, часу, щоб просто сісти і завершити його. Добре, що я мамі анонсів не робила, а то......Починала я його ще до відкриття блогу і до початку скрапошопоголії... тому матеріали в ньому всілякі. "Если долго мучиться, что-нибудь получится".

 Відразу хочу вибачитися за якість (какість, як жартує мій папа) фоток, але фотік доходяга, тому більшого вимагати від нього не варто, а плюс мої поспішні спроби все увіковічити. допомога дівчаток "під руку"... Загалом в гармонії усі фактори дали саме такі результати:

 Ті світлини, які родом з дитинства, самі по собі не дуже чіткі, але й у тому їхня цінність та особливість. Папа колись сам пробував займатися фотографією. Отож фоток різного розбросу якості у нас в архіві безліч. Було так приємно перебирати стоси цих чорно-сіро-коричнево-біло-жовтих фоток і згадувати усі ті події, моменти, які зловив колись фотоапарат.......так приємно, і хочеться дякувати Богу, що гарних і щасливих спогадів просто неймовірно багато. Так важко навіть було вибрати обмежену кількість фотографій.....Цей відбір відбувався у кілька етапів... так важко було відкласти ті, які ніби=то не будуть у цьому альбомі, тому що усі вони, тобто те, що на них зображено, мають особливе місце в моїй пам"яті та серці. Слава Богу і подяка за моїх батьків люблячих і за ті роки щастя та затишку, пригод і мандрівок, які вони нам з Катькою (сестрою) подарували!!!

 Щороку влітку ми їздили з Камчатки у Красноярськ,до папіної мами, баби однієї нашої, а потім в Луцьк, до маминих батьків....а восени назад. Особисто я літала з 6 місяців:) Тому валізи та поїзди з літаками викликають у мене купу позитивних емоцій та спогадів.

 Сашенька з бабусею.

 А це я з мамою в один із найприкольніших ранків на Камчатці, і я його пам"ятаю, як сьогодні....

 Христинка.

Гуд ньюзз № 2

   Далі про новини... розміщуючи зображення цукерок у своєму бложику, яне дуже сподівалася щось виграти, ну може жевріло якесь там вугіллячко маленьке:)...тому що за все життя, з дитинства ще пам"ятаю, я не вигравала ніколи нічого у розіграшах типу лотереї.... Сестра моя завжди принаймні "ще один лотерейний квиток" вигравала, якщо не гроші, а я.... Саме тому і не чекала нічого, зате наловчилася копіювати, зменшувати зображення, назнайомилася з величезною кількістю творчих і дууууже цікавих дівчат - це безумовний плюс! Але гарна новина у тому, що я ТАКИ ВИГРАЛА!!!
     І хоча вже пройшло трохи часу відтоді (соррі, зовсім не було часу сюди заходити, реальне життя еххх... забирало весь час, а тим більше реальні діти:) я все одно похвалюся, бо моїй радості та здивуванню не було меж!!! Я двічі передивилася відео, де Неллі (дарувальниця цукерки) витягує папірець з моїм ім"ям. Таки правда. І я вже навіть отримала цей приємний подарунок. Моя Христя всій пошті оголосила, що ми отримали "Мєх" і "ткань" і будемо шити звірятка!!!
Ось такі скарби мені дісталися від пречудової майстрині Неллі Сазонової:

кусочки тканинок для теддіків, стрічечки, пір"ячко, романтичний кошичок,нууу... всілякі такі приємності. Порадійте зі мною!!!Вууххууу!!! Аж не віриться.
Ідеї щодо використання подарунків складаю поки що на етажерки в голові, уяві.....

Good news № 1.

    Нещодавно один мій знайомий сказав, що новин хороших чи поганих не буває... є просто новина, кусочок інфи чи подія. Хорошою/приємною чи поганою/неприємною її робить наше ставлення та сприйняття. Хмммм.... воно таки й вірно, але ж куди ти відокремиш те сприйняття!?:) Так от власне я і хотіла поділитися декількома новинами, рукодільними, і так просто, як на моє сприйняття, гарними.
    Після тривалого простою після поламки, в моє життя і побут повернулася Духовка!!! Ми наймаємо житло і газова плита у нас теж аборигенка, тому кудись її переселити ми не могли... В неї була магічна кнопка, яка регулює подачу газу. Я, якщо чесно, її терпіти не могла, бо вона була несправна, таке враження, іще з заводу... постійно вимикала газ напів-дороги до готовності страви, або збавляла на мінімальну подачу, доводилося її фіксувати народними методами - сірниками, зубочистками... Але вона врешті не витримала такої наруги.. і зламалася зовсім. Довелося викручуватись без духовки аж 2 місяці, поки знайшовся майстер. Спочатку він намагався замінити кнопку на нову, але врешті решт, збагнувши, що діла не буде, запропонував її взагалі "зламати", щоб газ регулювався, як в простих плитках, просто ручкою вкл/викл. Це було те, чого я від нього сподівалася... Ось так часом легше щось зламати, щоб воно працювало справно!!! А це кекси, які ми пекли з дівчатами, щоб відсвяткувати повернення Духовки, зі шматочками шоколаду та родзинками....ммммммммм.